Колінг-стейшн
Інші назви: колінг стейшн, стейшн, calling station, station
Колінг-стейшн – це лузово-пасивний гравець, який входить у багато банків і майже завжди зрівнює ставки, рідко скидаючи карти й рідко підвищуючи.
Як грає колінг-стейшн?
Стилі гри описують за двома осями: скільки рук ви граєте (тайтовий стиль – мало, лузовий – багато) і як ви ними ставите (пасивно чи агресивно). Колінг-стейшн поєднує лузовість із пасивністю. Такий гравець хоче побачити якомога більше карт і якомога більше шоудаунів, тож його улюблена дія – кол. Сам він ставить рідко, а підвищує лише з дуже сильною рукою.
Це поширений стиль на початку. Цікавість до того, що в суперника, і небажання віддавати банк цілком природні. Відчуття, коли краще відпустити руку, приходить із досвідом.
Який вигляд це має в роздачі?
Рука гравця
Пара вісімок – непогана рука до флопу. Гравець зрівнює рейз суперника.
Борд
На столі туз і король, а суперник ставить на кожній вулиці. Пара вісімок програє будь-якому тузу й будь-якому королю, але гравець тричі поспіль зрівнює ставку – «просто подивитися».
Чому блефувати проти колінг-стейшна – погана ідея?
Блеф працює, лише коли суперник здатен скинути карти. Колінг-стейшн не здатен, тож блеф проти нього просто віддає фішки. Спрацьовує протилежний підхід: коли у вас добра рука, ви робите велью-бет, знаючи, що його зрівняють і слабші руки.
Колінг-стейшна часто називають фішем, але це не одне й те саме. Фіш – це слабкий чи недосвідчений гравець загалом, а колінг-стейшн описує одну конкретну звичку. На осі «скільки рук» його протилежність – ніт, який скидає майже все.